І в павутинні перехресних барв,
Я палко мрію до самого рання,
Щоб Бог зіслав мені найбільший дар:
Гарячу смерть, не зимне умирання.

                                           Олена Теліга

Поетеса, силу слова якої порівнюють з поезією Лесі Українки, народилась у 1906 році. Тривалий час жила в еміграції у Європі, але свій життєвий вибір зробила на користь України, присвятивши боротьбі за її незалежність свій талант і все своє недовге життя. У жовтні 1941 року в надії на національне визволення й відродження самостійної України Олена Теліга прибуває похідною групою ОУН до окупованого німцями Києва.

У Києві Олена Теліга очолює Спілку українських письменників, редагує літературно-мистецький журнал «Літаври», організовує пункти харчування для киян, які залишилися в окупації і потерпали від голоду. Навіть під загрозою арешту і смерті Олена Теліга не залишає Київ і боротьбу за Україну.

9 лютого 1942 року Олену Телігу із чоловіком, а також увесь провідний актив ОУН, який гуртувався біля неї, арештували. 21 лютого 1942 року на тридцять п’ятому році життя Олена Теліга разом із її чоловіком Михайлом Телігою та іншими діячами ОУН була розстріляна німцями у Бабиному Яру.