Чи задумувались ви коли-небудь, звідки в душі людини народжуються геніальні вірші? Від чого з’являється дивовижний дар, який спонукає звичайні слова звучати по-новому, від яких сильніше б’ється серце і захоплює подих?
Поетичне слово містить у собі якусь незриму, непомітну і водночас велику силу. Воно народжується не на Землі, а десь у височині блакитного неба.
Не підлягає сумніву, що поезія відіграє одну з провідних ролей у духовному збагаченні людини. Тому, рішенням генеральної конференції ЮНЕСКО було визначено 21 березня – Всесвітнім днем поезії. В Україні це свято відзначається на державному рівні щорічно з 2004 року.

Напередодні Всесвітнього дня поезії в рамках клубу «З любов’ю до рідної мови», була проведена година поезії «Поезія завжди молода ».
Учасники клубу зачитували вірші. Проскура Андрій емоційно декламував вірші улюбленої поетеси Ліни Костенко. Фортуянова Софія   мала  можливість продекламувати свій вірш «Пісня солов’я» який написала під час заходу. І нехай, це перші спроби, проте – написані від душі.

Пісня солов’я

Тиха пісенька лунає,

Моє серце зігріває.

Що за дивна пісня та?

І лунає, і співа,

Як затихне то погано

На душі відразу стане.

А то соловей в саду

Заводжа пісню свою –

Така мила і співуча

Так красить садок квітучий.

В читальному залі було організовано книжкову міні – виставку «Поезія – це квітка сонця, поезія – це пролісок душі».