Прапори (корогви) набули широкого застосування  в героїчну козацько-гетьманську добу. Як подає в "Історії запорозьких козаків" Д. І. Яворницький, "знаменом, хоругов'ю, чи корогвою і прапором звався шовковий яскраво-червоного кольору плат із зображенням на ньому посередині або білого польського орла, коли запорожці були за польським королем, або двоголового російського орла, коли запорожці перейшли до московського царя, а по боках – Спасителя та Архангела Михаїла".

Корогва – найзначніша святиня українського козацтва. На ній найчастіше золотом вишивався образ Покрови – Пресвятої Богородиці Діви Марії – заступниці козацтва, Запорозької Січі.

З різних письмових згадок видно, що в козацькому війську довго не було одного типу козацьких корогв, а панувала повна довільність, так само і щодо барв прапорів. Як згадує М.С.Грушевський: "В часи визвольної війни козаки використовували прапори різної барви".

З XVIII ст. полкові і сотенні козацькі прапори Війська Запорозького в основному стали виготовляти з блакитного полотнища, на яке жовтою фарбою наносилися зорі, хрести, зброя.

З революцією 1848–1849 рр. пов'язана поява українського прапора (жовтого з блакитним) в австро-угорській частині України. У жовтні 1848 р. Головна Руська Рада у Львові ухвалила жовто-синє сполучення кольорів прапора. Ці колірні сполучення швидко поширились на українські землі, що перебували на той час у складі Австро-Угорщини, а після революції 1905 – 1907 рр. у Росії – і в Наддніпрянській Україні.

З початком Першої світової війни 1914 – 1918 рр. на західноукраїнських землях найбільше поширюється поєднання жовто-блакитних кольорів. Ці прапори супроводжували на західноукраїнських землях і відзначення 100-річного ювілею Великого Кобзаря.

22 березня  1918 р. Центральна Рада в Києві ухвалила "Закон про державний прапор Української Народної Республіки", який був жовто-блакитним. У 1918 р., у період Гетьманату Павла Скоропадського, порядок кольорів було змінено на синьо-жовтий. Таким він залишився і в період влади Директорії.

Перший прапор Української СРР був встановлений у березні 1919 року. Це було червоне полотнище із золотими ініціалами УСРР у верхньому куті з золотим облямуванням.

Після того як Україна ввійшла до складу СРСР (30 грудня 1922 р.) був створений новий прапор: червоний із схрещеними молотом і серпом, червоною п'ятикутною зіркою, облямованою золотом, і внизу – абревіатура УРСР.

21 листопада 1949 року Президія Верховної Ради УРСР схвалила новий прапор: горизонтальна смуга (на дві третини висоти прапора) – червона, а нижня (на одну третину) – блакитна. На верхній смузі – золоті схрещені серп і молот, над ними п'ятикутна червона зірка, облямована золотом.

Із проголошенням незалежності України віддали належне синьо-жовтому знамену й визначили його національним символом козацтва впродовж багатьох століть. Український народ не міг відкинути історичну традицію створення своєї держави саме під цим знаменом. А 28 січня 1992 року Верховна Рада України затвердила державним прапором України синьо-жовтий стяг.

Указом президента України від 23 серпня 2004 року започатковано щорічне святкування Дня Державного Прапора України. Наш прапор є символом незалежності свободи і гідного майбутнього України.

 Українській державний прапор прийшов до серця нашого народу довгим тернистим шляхом буття. Нині він гордо майорить і дає зрозуміти кожному, що наша держава могутня і сильна. Український прапор  – це наш історичний дух, наша совість і незламність, це – вічно жива пам’ять про героїчне минуле, це – гордість, сила і велич нації.

Вшанування національних символів за нинішніх обставин надзвичайно актуальне. Бо ніколи за часів суверенної держави країна не зазнавала такої цинічної наруги над своєю святинею. З іншого боку, ніколи ще Прапор не був таким важливим символом Перемоги. Адже від того, який стяг майорить над будівлями – синьо-жовтий чи «триколор», розумієш, хто перемагає: українці чи сепаратисти й найманці чужої армії. Українські військові, які беруть участь в антитерористичній операції, мріють, аби цього дня синьо-жовті знамена замайоріли на всіх площах східних регіонів України. Це був би символічний крок до перемоги над окупантами. До перемоги за суверенну й незалежну державу. Тож хай сьогодні, в День Державного Прапора, у всіх українських оселях постане синьо-жовтий стяг. Нехай кожен відчує гордість за свою країну, за її досягнення.