Твори Василя Чухліба люблять і дітлахи, які ще не вміють читати, і найменші школярі. Добрі та мудрі, вони ведуть дитину в дивосвіт природи, дарують радість, насолоду від спілкування з нею, збуджують уяву і кличуть відкривати її таємниці, оберігати  нетлінну красу землі, любити рідний край.

Василь Васильович Чухліб народився 19 липня 1941 року в селі Лебедівка Козелецького району на Чернігівщині у родині вчителів Василя Харитоновича Чухліба та Марії Федорівни В’ялої (Чухліб). Дитячі роки Василя Чухліба пройшли в сусідньому придеснянському селі Соколівка, куди переїхали його батьки після війни: тут закінчив семирічку, а десятий клас — у місті Острі. У школі проявився його літературний талант. Його перший вірш районна газета "Правда Остерщини" опублікувала, коли Василь був ще старшокласником. По закінченню школи юного Василя Чухліба запросили на роботу до редакції тієї ж газети.  У 1973 році Василю Чухлібу запропонували надрукувати оповідання для дітей у всеукраїнському журналі "Малятко". Згодом з творів, що побачили світ у "Малятку", склалася перша книжечка молодого літератора "Хто встає раніше". Відтоді письменник не полишав літературну працю: писав не тільки оповідання, але й чудові казки. Більшість із них — про природу. У 1988 році вийшла друком книга новел "Іду до Десни", в усіх героїв якої — людей, тварин, рослин — є одне спільне: вічно молода річка Десна. У 1993 році за результатами публікацій творів для найменших на сторінках «Малятка» Василь Чухліб отримав премію ім. Наталі Забіли. У 1996 році за збірки оповідань і казок «Олень на тому березі», «Куди летить рибалочка» та «Колискова для ведмедів» йому була присуджена премія імені Лесі Українки. Після його смерті були видрукувані збірки «Павучок із бабиного літа», «Братики Кіндратики», «Сонячний зайчик», «Неслухняний гарбузик». Низка оповідань і казок увійшли до підручників і читанок для молодших класів, були перекладені англійською, азербайджанською, білоруською, казахською, литовською та російською мовами.

Твори Василя Чухліба, які ви можете прочитати.