«Засуху складно уникнути, проте її наслідки можна пом'якшити», – 8-й Генсекретар ООН Пан Гі Мун. Всесвітній день боротьби з опустелюванням і засухою запроваджено Генеральною Асамблеєю ООН в 1995 році. Дата свята була обрана невипадково – в річницю прийняття Конвенції ООН по боротьбі з опустелюванням 17 червня 1994 року. Мета цього свята – сприяти проведенню заходів з охорони посушливих земель.

Опустелювання є одним із найбільш тривожних світових процесів деградації навколишнього середовища, якому піддається третина поверхні Землі. Це, своєю чергою, загрожує здоров'ю та існуванню мільярдів людей. Щороку опустелювання і засуха призводять до втрат сільськогосподарської продукції на суму більше 40 мільярдів доларів.

Проблема опустелювання може мати серйозні наслідки для системи міжнародної екологічної безпеки, подолання бідності, соціально-економічної стабільності та сталого розвитку. Наслідками опустелювання і засухи є відсутність продовольчої безпеки, голод і злидні. Це призводить до зростання кількості бідних людей, змушених шукати новий притулок і засоби для існування.

Щороку Всесвітній день боротьби з опустелюванням і засухою присвячений певній темі. Серед них, наприклад: «Краса пустель – проблема опустелювання», «Поліпшення якості життя через підвищення родючості ґрунту», «Не дайте засохнути нашому майбутньому».

В рамках Конвенції, опустелювання розглядається не як процес утворення пустель, а як будь-яка деградація земель під впливом природних чи антропогенних чинників.
Для України ця проблема є дуже актуальною і проявляється переважно у областях степової зони. Причинами опустелювання є надзвичайно високий рівень розораності і деградація полезахисних лісосмуг. 4 липня 2002 року Верховна Рада України прийняла Закон України №61-IV про приєднання до Конвенції. Високий рівень розорюваності угідь, в тому числі на схилах, значне розширення посівів просапних культур та практично повне припинення виконання комплексу робіт по захисту ґрунтів, порушення системи обробітку ґрунту приводить до погіршення стану земель.

Землі країни зазнають суттєвого впливу деградаційних процесів, серед яких найбільш масштабними є ерозія, забруднення, підтоплення територій. Винос поживних речовин з ґрунтів в землеробстві постійно перевищує їх надходження, відповідно виникають щорічні втрати гумусу в ґрунті.
В результаті використання важкої техніки відбувається ущільнення ґрунту, розвиваються ерозійні процеси, надмірне використання добрив призводить до засолення ґрунтів, разом з тим з року – в – рік родючість зменшується, однією з причин чого є виніс з полів родючого шару ґрунту. На даний час великий відсоток земель являються розораними і знаходяться в постійній експлуатації.
Основним напрямком з охорони земель, підвищення родючості ґрунтів і економії енергоресурсів повинні стати впровадження нових технологій вирощування сільськогосподарських культур, у тому числі ґрунтозахисних та енергозберігаючих, проведення робіт по вилученню з інтенсивного обробітку малопродуктивних, ерозійно-небезпечних земель, впровадження ґрунтозахисно-меліоративної та агроландшафтної організації території.

Всесвітній день боротьби з опустелюванням і засухами – чудовий привід, аби замислитись над проблемами збереження і відтворення родючості українських земель. Адже, зберегти рідну землю для майбутніх поколінь, передати її у спадок нащадкам квітучою і багатою – наш святий обов’язок!

Відео Через тривалу посуху на півдні Одещини гине озимина