Анна Ахматова народилась 23 червня1889 року  в Одесі. Це російська поетеса  українського походження, представниця акмеїзму. Одна з представників «Срібної доби».

Свій перший вірш надрукувала в 11 років в журналі «Аполлон». Проживала з мамою в Євпаторії. Вона  дружина російського поета Миколи Гумільова.  Жовтневу революцію більшовиків Ахматова не прийняла, але Росії не покинула. 1921 року був розстріляний її чоловік Микола Гумільов, пізніше був двічі ув'язнений її син. Трагедії особистого життя поетеси не зупиняли її активної творчої діяльності. У 20-ті роки Анна Ахматова посіла чільне місце в російській поезії. Починаючи з 1922 року збірки Анни Ахматової зазнавали жорсткої цензурної правки — і з 1923 до 1934 року вона практично не друкувалася.  У 1946 зазнала нищівної критики з боку лідерів тоталітарного радянського режиму. Її та Михайла Зощенка виключають зі спілки радянських письменників. Позбавлена можливості друкуватися, а отже мати засоби для існування, Ахматова займається  перекладами.  Характерними рисами творчості Ахматової можна назвати вірність моральним засадам буття, тонке розуміння психології почуттів, осмислення трагедій ХХ сторіччя, що пов'язане з особистими переживаннями. Основні збірки поезій Ахматової: «Подорожник», «Anno Domini», «Біг часу», «Реквієм». Значна частина її творчості присвячена Україні. Зокрема — це поетичний цикл «Київський зошит», збірка «Вечір».