Інформаційне досьє «Герої Крут ніколи не помруть»

29 січня – Україна на державному рівні вшановує щороку подвиг наших лицарів честі та відваги – Героїв Крут.

Йшов 1918 рік… Ще відчувалися Різдвяно-новорічні церковні передзвони, Україна колядувала й очищалася Йорданською водицею. 22 січня 1918 року IV Універсалом Центральної Ради було проголошено незалежність Української Народної Республіки. Земля і небо торжествували! Ці події стали кісткою у горлі імперської Росії, яка поневолила Україну і її народ після Переяславської ради, яку українці назвали переяславською зрадою.

Над Україною нависла небезпека, бо проголошення Української Народної Республіки викликала осатанілість, шалену озвірілість і очманілість більшовицьких кровожерів. Через 6 днів шеститисячна більшовицька навала рушила на Київ…

Перед тим підполковник М.Муравйов, російський кат, видав наказ по армії №14, у якому цинічно заявив: «Цю владу ми несемо з далекої півночі на вістрях своїх багнетів і там, де її встановимо, всемірно підтримуємо її силою цих багнетів».

29 січня 1918 року відбувся бій під Крутами. Українські сили складали 4 сотні (500 вояків, переважно юнкерів Київської військової школи ім. Богдана Хмельницького та 1 сотня (113-115 осіб) студентського куреня Січових Стрільців. Студентська сотня складалася зі студентів вищих шкіл, учнів технічних шкіл, гімназистів перших класів.

Сніговий морозний січень… В холодному полі серед снігу 600 українських молодих вояків ступили в бій з 6-тисячним більшовицьким військом під керівництвом М.Муравйова… Протягом 10 годин тривав жорстокий бій… Закривавлена юнь падала не тільки в ім’я оборони від більшовизму… Її ідеал був – своя державність, своє суверенне життя, своя духовність.

Боєм керував сотник Гончаренко, керівник студентської сотні, який загинув в бою. Молоді герої були озброєні рушницями, мали 20 кулеметів і одну саморобну гармату. Перевага в бою була на боці противника, тому 4 сотні українських захисників змушені були відступати до станції Крути. Одна чота студентської сотні з 30 осіб під час відступу збилися вночі з дороги, зорієнтувавшись на світло станції Крути. Вони були захоплені більшовиками. Полонених муравйовська п’яна матросня не взяла – усіх студентів заколола багнетами, поглумилася над їхніми тілами: виколола очі, відрізала вуха, носи й т.д. Цей жорстокий вчинок більшовицької солдатні підполковника М.Муравйова сколихнув і обурив усю українську спільноту. Головний тягар бою на себе взяли юнаки військової школи. Їх загинуло 250 осіб, в тому числі 10 старшин.

19 березня відбувся похорон убієнних за незалежну Україну. У похоронній процесії взяли участь члени Української Центральної Ради, очолюваної Михайлом Грушевським, який високо оцінив подвиг молоді. Він закликав, стримуючи сльози, «затамувати біль, бо ці лицарі загинули в боротьбі, а не дезертирами, не нейтральними, не замішеними в боротьбі страхополохами, що безплатними пасажирами силкуються прослизнути в нове царство української свободи, вони доступили найвищого щастя – вмерти за Отчизну». Поховали їх на Аскольдовій могилі за козацьким звичаєм.

Цей день, незважаючи ні на що, назавжди залишиться світлим в нашій пам’яті. День подвигу та прикладу для майбутніх і нинішніх поколінь. День надії і любові до своєї Вітчизни. День пам’яті Героїв Крут.

В Шацькій бібліотеці для дітей розгорнута історична виставка-вшанування «Герої Крут – наша гордість та вічна біль», де користувачі можуть ознайомитись з літературою про героїв Крут.