Любити, шанувати і плекати рідну мову – святий обов’язок кожного українця. Відомий український письменник ХІХ століття Панас Мирний писав: «Найбільше й найдорожче добро кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, роздуми, досвід, почування».

  Міжнародний день рідної мови — день, який відзначають щороку 21 лютого, починаючи з 2000 року. Це відносно молоде свято . До календарів усього світу воно ввійшло тільки у 1999 році і в Україні воно також лише почало писати свою історію, хоча сама проблема української мови на українських землях нараховує кілька століть. В Україні Міжнародний день рідної мови відзначається з 2002 року. Саме до цієї дати в Шацькій районній бібліотеці для дітей з членами клубу «Ромашка» було проведено мовний калейдоскоп «Бринить, співає наша мова…». Свято розпочалось легендою про мову, яку розказала Юлія Сорочук. Вірші: «На білому світі…», « Чому люблю я українську мову?», «Мово, мовонько...» прочитали: Лілякевич Ольга, Порва Катерина, Сиротюк Ангеліна. Про безцінний дар: одну з наймилозвучніших, найбагатших і найкрасивіших мов світу – українську розповіла ведуча свята, бібліотекар Редько Тетяна . Також було проведено інтелектуальний турнір. В конкурсах «У казковому світі мови», «Музичні слова», «Замініть звук», «Утворіть нове слово», «Хто швидше», «Прямо чи влучно» змагались дві команди: «Україночки» та «Словничок». Перемогу здобула команда «Словничок».

  Мова – це історія народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний результат тисячолітньої еволюції кожного етносу. Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу. То ж хай живе, переживає століття й покоління найбільше диво – рідна мова.