1 серпня 1913 року у грузинському курортному селищі Сурамі, що неподалік від Кутаїсі, на 43-му році життя померла українська поетеса, письменниця, перекладачка, громадська діячка Леся Українка. Боротьба і праця. Такий був сенс усього життя Лесі Українки, життя, гідного подиву і захоплення.
В останні роки життя в Лесі Українки невблаганно прогресувала хвороба, з якою вона вела «тридцятилітню війну». Поетеса вимушена залишити Україну: холодний клімат не дозволяв жити в рідній стороні і з 1903 року, вона разом із чоловіком Климентієм Квіткою майже постійно жила у Грузії. Лікування у Криму, Німеччині, Італії, Єгипті не позбавило її від щоденних фізичних тортур. Та, не зважаючи на це, вона інтенсивно дописувала власні драми, працювала над зібранням фольклору, до виснаження трудилася над "Лісовою піснею", яку написала за 23 дні. Твір було надруковано в Києві в 1912 році ще за життя поетеси, яка вже відчувала наближення смерті. У лютому 1913 року вона попросила матір передати редакції журналу "Дзвін" вимогу про зняття її імені зі списку постійних співробітників, переслала сестрі Ользі власний архів, березнем датовано чорновий автограф драматичної поеми "Оргія". У квітні бібліотека Наукового товариства імені Шевченка у Львові одержала від поетеси в депозит рукописи деяких творів. В травні вона востаннє приїхала до Києва, прийшла на присвячений їй вечір у клубі "Родина" і відбула до Кутаїсі. А в червні Климент Квітка телеграмою з Кутаїсі повідомляє рідних про погіршення стану здоров'я Лесі Українки. На звістку про важкий стан Лариси Петрівни в Грузію приїхала мати Олена Пчілка. Їй дочка ще надиктувала проекти своєї драми "На берегах Олександрії". 22 липня за порадою лікарів тяжко хвору поетесу залізницею перевезли до Сурамі, але врятувати її вже ніхто не міг. 1серпня між першою і другою годиною ночі вона померла, а 8 серпня труну з її прахом доставили до Києва. Лесю Українку поховали на Байковому кладовищі. За труною йшов багатотисячний натовп. Поліція не дозволила ні промов, ні співів, а щоб ніхто не посмів порушити заборону, дала в супровід похоронної процесії наряд кінноти.
| 